Книги в электронном варианте скачать бесплатно. Новинки

Скачать бесплатно книги в библиотеке booksss.org

расширенный список авторов: А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
A B C D E F G H I j K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
Главная
Бизнес
Интернет
Юмор
Психология
Разное
Как читать скачанную книгу?

Червоні вітрила

Автор(ы):Александр Грин

Аннотация книги


Усі знають романтичну історію про червоні вітрила. Справжні, ніжні почуття, мрії і переконання, що в світі є місце для дива і доброти, несуть через усе життя герої повісті Олександра Ґріна.

Ми вперше переклали її українською, щоб ви мали змогу знову пережити події, які трапились в невеличкому містечку Каперна. Ще раз поспівчувати маленькій Ассоль, пройнятись мужністю капітана Ґрея і переконатись: і в нашому житті обов’язково знайдуться мрії, які збуваються.



Скачать книгу 'Червоні вітрила' Александр Грин

Скачивание книги недоступно!!!




Читать первые страницы книги

Олександр Ґрін

Червоні вітрила

Феєрія

Ніні Миколаївні Ґрін підносить і присвячує автор

22 листопада 1922 р. Ленінґрад

Переклав з російської Леонід Кононович

І

ПРОВІЩЕННЯ

Лонґрен, матрос «Оріона», міцного тристатонного брига, на якому він прослужив десять років і до якого прихилився дужче, ніж, буває, син до рідної матері, мусив, урешті, полишити службу.

Сталося це так. Під час одного з його нечастих повернень додому він не побачив, як завжди, — ще здаля, на порозі домівки, — своєї дружини Мері, що вдарялася руками в поли, а потім бігла назустріч до втрати подиху. Замість неї біля дитячого ліжечка, — нового предмету в маленькому будиночку Лонґрена, — стояла схвильована сусідка.

— Три місяці гляділа я її, старий, — мовила вона, — поглянь на свою доньку.

Мліючи, Лонґрен схилився й уздрів восьмимісячне створіння, що зосереджено споглядало його довгу бороду, потім сів, понурився і почав крутити вус. Вус був мокрий од дощу.

— Коли померла Мері? — поспитався він.

Жінка розповіла сумну історію, перебиваючи оповідь розчуленим гулюканням дівчинці та запевненнями, що Мері в раю. Коли Лонґрен дізнався про подробиці, рай видався йому трохи світлішим од повітки для дров, і йому подумалося, що вогонь простого каганця, були б вони всі разом, утрьох, для жінки, що подалася в недовідомий край, був би незамінною розрадою.

Місяців зо три тому господарські справи молодої матусі були геть кепські. З грошей, що їх залишив Лонґрен, добра половина пішла на лікування після тяжких пологів, на клопоти за здоров’я новонародженої; врешті, згуба невеликої, проте необхідної для життя суми змусила Мері попросити в борг у Меннерса. Меннерс мав крамницю-трактир і вважався заможним чоловіком.

Мері пішла до нього о шостій годині ранку. Десь о сьомій оповідачка зустріла її на шляху до Лісса. Заплакана і засмучена, Мері сказала їй, що йде до міста заставити обручку. Вона додала, що Меннерс погодився дати гроші, та вимагав за це кохання. Мері нічого не домоглася.

— В нас у домівці немає навіть крихти їжі, — сказала вона сусідці. — Піду я до міста, й ми з дівчинкою перебудемо вже якось, поки повернеться чоловік.

Того вечора була холодна, вітряна погода; оповідачка намарне умовляла молодицю не ходити до Лісса поночі. «Ти намокнеш, Мері, накрапає дощ, а вітер от-от принесе зливу».

Назад і вперед від приморського села становило не менше трьох годин швидкої ходи, та Мері не послухала порад оповідачки. «Доста мені вже очі вам муляти, — сказала вона, — й так уже немає майже жодної родини, де не позичила б я хліба, чаю чи борошна. Заставлю каблучку, та й годі». Вона пішла, повернулася, а наступного дня облягла в гарячці й маренні; негода й вечірня мряка звалили її двобічним запаленням легенів, як сказав міський лікар, якого погукала добросерда оповідачка. За тиждень на двоспальному ліжку Лонґрена лишилося порожнє місце, а сусідка переселилася в його домівку глядіти й годувати дівчинку. Їй, самотній удові, це було неважко. «До того ж, — докинула вона, — без такого пискляти нудно».

Лонґрен поїхав до міста, взяв розрахунок, попрощався з приятелями і почав вирощувати маленьку Ассоль. Поки дівчинка не навчилася твердо ходити, вдова мешкала в матроса, заміняючи сирітці матір, та щойно Ассоль перестала падати, заносячи ніжку через поріг, Лонґрен рішуче оголосив, що тепер він буде сам усе робити для дівчинки, й, подякувавши вдові за діяльну чуйність, почав жити самотнім життям удівця, зосередивши всі свої помисли, надії, любов і спогади на маленькій істоті.

Десять років мандрівного життя залишили в його руках дуже небагато грошей. Він почав працювати. Незабаром у міських крамницях з’явилися його іграшки — майстерно зроблені маленькі моделі човнів, катерів, однопалубних і двопалубних вітрильників, крейсерів, пароплавів — одне слово, того, що він близько знав, що завдяки характерові роботи почасти замінювало йому гуркіт портового життя і мальовничий труд плавань. В такий спосіб Лонґрен добув стільки, щоб жити в межах помірної економії. Нетовариський за натурою, він після смерти дружини став іще більш замкнений і відлюдькуватий. У свята його бачили в трактирі, та він ніколи не сідав, а хапливо випивав за шинквасом шклянку горілки і йшов собі, коротко кидаючи навсебіч: «так», «ні», «здрастуйте», «прощавай», «потроху», — на всі звернення та кивки сусід. Гостей він терпіти не міг, тихо відпроваджував їх не силоміць, але такими натяками й вигаданими обставинами, що відвідувачеві нічого й не лишалося, як тільки вигадати причину, що не дозволяє сидіти довше. Сам він теж не навідував нікого; тож поміж ним і краянами лягла холодна відчуженість, і якби робота Лонґрена — іграшки, — була менш незалежна від справ села, то йому довелося б зазнати на собі наслідків таких стосунків. Товари й харчові запаси він купував у місті — Менерс не міг би похвалитися навіть пачкою сірників, купленою в нього Лонґреном. Він робив також сам усю хатню роботу і терпляче проходив не властиве чоловікові мистецтво вирощування дівчинки.

Ассоль було вже п’ять років, і батько починав дедалі м’якше і м’якше усміхатися, зиркаючи на її нервове, добре личко, коли, сидячи в нього на колінах, вона трудилася над таємницею застебнутого жилета або ж кумедно наспівувала матроські пісні — дикі ревовірші. В передачі дитячим голосом і не завжди з літерою «р» ці співанки справляли враження ведмедя-танцюриста, якого прикрасили блакитною стрічечкою. За того часу сталася подія, тінь якої, впавши на батька, вкрила й дочку.

Була весна, рання й сувора, мов зима, та в іншому роді. Тижнів на три припав до холодної землі різкий береговий норд.

Рибальські човни, повитягувані на берег, утворили на білому піску довгий ряд темних кілів, що скидалися на хребти величезних рибин. Ніхто не зважувався зайнятися промислом за такої погоди. На єдиній вулиці сільця рідко можна було побачити людину, яка вийшла з домівки; холодний буревій, що гнав з берегових пагорбів у порожнечу обрію, робив з «відкритого повітря» суворий спиток. Всі бовдури Каперни курілися від ранку до вечора, шарпаючи дим по крутих дахах.

Та ці дні норду виманювали Лонґрена з його маленького теплого будиночка частіше, ніж сонце, що ясної днини закидало море і Каперну запонами повітряного золота. Лонґрен виходив на місток, настелений на довгих рядах паль, де, на самісінькому кінці дощатого молу, довго смалив люльку, яку роздмухував вітер, дивлячись, як оголене біля берегів дно курілося сивою піною, що насилу встигала за бурунами, чий гуркітливий біг до чорного, штормового обрію наповнив простір стадами фантастичних гриватих істот, які гнали в розгнузданому, лютому відчаї до далекої втіхи. Стогони й шуми, ревуче бахкання величезних злетів води і, здавалося, видима струмина вітру, який шмагав місцевість, — такий дужий був його рівний пробіг, — давали змордованій душі Лонґрена ту притупленість, оглушеність, яка, зводячи горе до невиразного смутку, дорівнює дії глибокого сну.

Одної такої днини дванадцятирічний син Меннерса Хін, угледівши, що батьків човен б’ється під містками об палі, ламаючи борти, пішов і сказав про це батькові. Шторм розпочався недавно; Меннерс забув вивести човна на пісок. Він негайно попрямував до води, де побачив на кінці молу Лонґрена, який стояв спиною до нього й курив. На березі, окрім їх двох, нікого більше не було. Меннерс пройшов містками до середини, спустився в шалено нуртуючу воду і відв’язав шкот; стоячи у човні, він почав пробиратися до берега, хапаючись руками за палі. Весел він не взяв, й тієї миті, коли, похитнувшись, пропустив ухопитися за чергову палю, дужий удар вітру жбурнув ніс човна від містків у бік океану. Тепер, навіть усією довжиною тіла, Меннерс не міг би сягнути найближчої палі. Вітер і хвилі, розгойдуючи, несли човна у згубний простір. Усвідомивши становище, Меннерс хотів кинутися у воду, аби пливти до берега, та рішення його запізнилося, позаяк човен крутився вже неподалік від кінця молу, де значна глибина води і лють валів обіцяли певну смерть. Поміж Лонґреном і Меннерсом, якого тягло у штормову далину, було не більше десяти сажнів іще рятівної віддалі, тому що на містку під рукою в Лонґрена висів згорток линви із вплетеним у один із її кінців тягарем. Линва ця висіла на випадок причалу за бурхливої погоди і кидалася з містків.

— Лонґрене! — заволав переляканий до смерти Меннерс. — Чому ж ти стоїш, як той стовп? Бачиш, несе мене. Кинь причал!

Лонґрен мовчав, спокійно дивлячись на Меннерса, який метушився у човні, хіба що люлька його закурілася дужче, й він, повагавшись, вийняв її з рота, щоб краще бачити, що відбувається.

— Лонґрене! — скімлив Меннерс. — Ти ж чуєш мене, я пропадаю, порятуй!

Та Лонґрен не сказав йому жодного слова; здавалося, він не чує відчайдушного волання. Поки не віднесло човна так далеко, що насилу долинали слова-зойки Меннерса, він навіть з ноги не переступив. Меннерс ридав од жаху, заклинав матроса бігти до рибалок, погукати поміч; обіцяв гроші, погрожував і сипав прокльонами, та Лонґрен хіба підійшов ближче до самісінького краю молу, щоб не відразу згубити з очей метання і стрибки човна.

— Лонґрене, — долинуло до нього глухо, наче з даху тому, хто сидить усередині будинку, — порятуй!

Тоді, набравши повітря і глибоко вдихнувши, щоб не згубилося у вітрі жодне слово, Лонґрен гукнув:

— Вона так само просила тебе! Думай про це, поки ще живий, Меннерсе, й не забудь!

Тоді крики ущухли, і Лонґрен подався додому. Ассоль, прокинувшись, угледіла, що батько сидить перед згасаючим каганцем у глибокій задумі. Почувши голос дівчинки, яка гукала його, він підійшов до неї, міцно поцілував і вкрив зсунутою ковдрою.

Книгу Александр Грин Червоні вітрила скачать бесплатно,

Другие произведения авторов/автора



Победитель
Случай
Поединок предводителей
Состязание в Лиссе
Редкий фотографический аппарат
Измена
На облачном берегу
Колония Ланфиер
Сладкий яд города
Трагедия плоскогорья Суан
Приключения Гинча
Охота на хулигана
Остров Рено
Племя Сиург
Маленький комитет
Мат в три хода
Вокруг света
Возвращение 'Чайки'
Белый шар
Пропавшее солнце
Ночью и днем
Встречи и приключения
Змея
Лебедь
Убийство в Кунст-Фише
Дикая мельница
Новогодний праздник отца и маленькой дочери
Веселый попутчик
Путь
Александр Грин о Пушкине
Слепой Дей Канет
Огонь и вода
Фанданго
Возвращенный ад
Табу
Тайна леса
Элда и Анготэя
Бегущая по волнам
Убийство в рыбной лавке
Гениальный игрок
Ученик чародея
Жизнеописания великих людей
Наивный Туссалетто
Обезьяна
Волшебное безобразие
Золотая цепь
Судьба, взятая за рога
Игрушка
Окно в лесу
Брак Августа Эсборна
Карантин
Имение Хонса
Наследство Пик-Мика
Система мнемоники Атлея
Человек с человеком
Тихие будни
Четвертый за всех
Гладиаторы
Загадка предвиденной смерти
Комендант порта
Бархатная портьера
Наказание
Словоохотливый домовой
Пьер и Суринэ
Зурбаганский стрелок
'Она'
Жизнь Гнора
Эпизод при взятии форта 'Циклоп'
Проходной двор
Корабли в Лиссе
Гость
Серый автомобиль
Трюм и палуба
Пассажир Пыжиков
Штурман 'Четырех ветров'
Акварель
Игрушки
Позорный столб
Лунный свет
Пари
На склоне холмов
Смерть Ромелинка
Легенда о Фергюсоне
Малинник Якобсона
Слабость Даниэля Хортона
Гатт, Витт и Редотт
Баталист Шуан
Отравленный остров
Лошадиная голова
Слон и Моська
'Продолжение следует'
Покаянная рукопись
Человек, который плачет
Происшествие в квартире г-жи Сериз
В Италию
Лужа Бородатой Свиньи
Вор в лесу
Как бы там ни было
Лесная драма
Вперед и назад
Два обещания
Сердце пустыни
Крысолов
Воздушный корабль
Дорога никуда
Кошмар
Пролив бурь
Гнев отца
Рассказ Бирка
Подземное
На досуге
Тяжелый воздух
Маленький заговор
Клубный арап
Продавец счастья
Третий этаж
Враги
Кирпич и музыка
Зимняя сказка
Гранька и его сын
Возвращение
Рене
Четырнадцать футов
Происшествие в улице Пса
Заколоченный дом
Телеграфист из Медянского бора
Преступление отпавшего листа
Рука
Голос и глаз
Любимый
Бродяга и начальник тюрьмы
Приказ по армии
Канат
Повесть, оконченная благодаря пуле
В снегу
Марат
Нянька Гленау
Сто верст по реке
Новый цирк
Золотой пруд
Чужая вина
Мертвые за живых
История одного убийства
Всадник без головы
Белый огонь
Огненная вода
Три похождения Эхмы
Истребитель
Личный прием
Земля и вода
Апельсины
Синий каскад Теллури
Искатель приключений
Барка на Зеленом канале
Река
Золото и шахтеры
Зеленая лампа
Циклон в равнине дождей
Борьба со смертью
Как я умирал на экране
Ерошка
Рай
Львиный удар
Путешественник Уы-Фью-Эой
Ксения Турпанова
Черный алмаз
Ива
Джесси и Моргиана (Искатели приключений)
Капитан Дюк
Создание Аспера
Голос сирены
Далекий путь
Ужасное зрение
Забытое
Таинственная пластинка
Глухая тропа
История Таурена
Дьявол Оранжевых Вод
Сила непостижимого
Шесть спичек
Птица Кам-Бу
По закону
Ночлег
Ветка омелы
Алые паруса
Безногий
Фанданго
Бегущая по волнам
Джесси и Моргиана
Элда и Анготэя
Ива
Слон и Моська
Редкий фотографический аппарат
Искатель приключений
Подземное
Крысолов
Акварель
Серый автомобиль
Продавец счастья
Сердце пустыни
Повесть, оконченная благодаря пуле
Три похождения Эхмы
И для меня придет весна
Истребитель
Искатель. 1965. Выпуск №4
Лошадиная голова
Канат
Покаянная рукопись
На облачном берегу
Сто вёрст по реке
Племя Сиург
Рене
Новый цирк
Дьявол Оранжевых Вод
Мертвые за живых
Рай
Искатель. 1965. Выпуск №4
Карантин
Колония Ланфиер
Измена
Сладкий яд города
Отшельник виноградного пика
рассказов)
Волчок
Путь
Арвентур
Львиный удар
Эпизод при взятии форта «Циклоп»
Событие
Вечер
Отравленный остров
Ночная прогулка
Петух
На американских горах
Отшельник Виноградного пика
Птица Кам-Бу
La mondo brilanta
Золотая цепь
Корабли в Лиссе
Возвращенный ад
Зурбаганский стрелок
Блистающий мир
Бегущая по волнам
Алые паруса
Библиотека приключений в пяти томах. Том 2
Нож и карандаш
Бочка пресной воды
Червоні вітрила
Червоні вітрила
Top-10
авторов книг
А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я