Книги в электронном варианте скачать бесплатно. Новинки

Скачать бесплатно книги в библиотеке booksss.org

расширенный список авторов: А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
A B C D E F G H I j K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
Главная
Бизнес
Интернет
Юмор
Психология
Разное
Как читать скачанную книгу?

Міф про голокост

Автор(ы):Юрген Граф

Аннотация книги


У книзі «Міф про голокост» швейцарський учений Юрґен Ґраф розвінчує міф про так званий «голокост», створений світовою закулісою для обґрунтування своїх претензій на світове панування і перетворення людей у гвинтики нового світового порядку. Пропонована читачеві робота є далеко не першою на цю тему авторства відомого ревізіоніста (так називають на Заході борців з брехнею "голокосту") Юрґена Ґрафа. Пропонована книга написана стисло, популярно, але одночасно дуже інформативно — вона являє собою свого роду резюме всієї проблеми. Працю Юрґена Ґрафа можна вважати якісним науковим дослідженням, адже там присутні посилання на велику кількість документальних джерел.



Скачать книгу 'Міф про голокост' Юрген Граф

Скачивание книги недоступно!!!




Читать первые страницы книги

Юрґен Ґраф

МІФ ПРО ГОЛОКОСТ

Правда про долю жидів у Другій світовій війні

З передмови до російського видання

До видавництва "Російський Вісник" із проханням опублікувати цей матеріал звернувся Інститут перегляду історії (Institute Historical Review), що перебуває в Лос-Анджелесі (США). Автор — швейцарський учений Юрґена Ґраф співпрацює із цим інститутом, який на строго науковій основі розвінчує історичні міфи, створювані світовою закулісою для обґрунтування своїх претензій на світове панування і перетворення людей у гвинтики нового світового порядку. Пропонована читачеві робота перекладена з німецької мови і є далеко не першою на цю тему авторства відомого ревізіоніста (так називають на Заході борців з брехнею "голокосту") Юрґена Ґрафа. Але ця праця найбільш стисла і в той же час неабияк інформативна — вона являє собою свого роду резюме всієї проблеми. Також є важливим, що автор книги не німець, а громадянин мирної Швейцарії. Свої мужні дослідження він проводить винятково заради істини і справедливості. Ті, хто побажає детальніше вивчити історію виникнення й "підстави", на яких тримається найбільший міф ХХ століття, повинен буде звернутися до іноземної літератури, зазначеної у примітках.

Тяжкі злочини були вчинені гітлерівцями проти жидів. Їхні страждання, як і страждання представників інших народів, безмірні. Тому рішучому осуду підлягають прагнення екстремістських сил, зв'язаних насамперед із сіонізмом, використовувати ці страждання для досягнення брудних політичних цілей.

Ці прагнення викликали спочатку сумніви, а потім і протидію вчених, які вище за все ставлять історичну правду. Тих із них, котрі на підставі ретельно вивчених документів і свідчень очевидців поставили під сумнів твердження сіоністів, назвали «ревізіоністською школою», що існує на Заході вже кілька десятиліть.

Історія ревізіоністської школи трагічна. Це — історія безперервних судових переслідувань і прямого фізичного терору. Війна проти ревізіонізму підсилилася у другій половині 70- х років ХХ ст. і з тих пор не слабшає. Повний список її жертв зайняв би не одну сторінку.

Характерно, що головними "аргументами" у боротьбі проти ревізіоністів є судові переслідування й терор. Це наводить на думку, що інших аргументів у супротивників ревізіонізму просто немає.

Однак, незважаючи на всі небезпеки, число прихильників цієї історичної школи росте. Нещодавно (книга видана у 1996 р. — прим. перекладача) у Франції вийшла нова книга Роже Гароді "Основоположні міфи ізраїльської політики", яка також викриває міф про "голокост", що викликало дике озлоблення в сіоністських колах.

Р. Гароді фашистом аж ніяк не назвеш. Подібно до одного з піонерів ревізіонізму Поля Рассіньє, він також був учасником Опору і колишнім в'язнем гітлерівських концтаборів. Гароді був головним ідеологом французької компартії, з якої його прогнали в 1968 році після протесту проти введення совєтських військ до Чехословаччини. Тоді комуністи критикували Гароді за "ревізіонізм", і от тепер він знову "ревізіоніст", але іншого роду.

Поява терміну "голокост" не є випадковою. У стародавніх жидів це грецьке слово означало жертвопринесення, при якому жертва повністю пожиралася вогнем. Як пояснює Р.Гароді, термін "голокост" "відтворює бажання зробити злочини, вчинені проти жидів, винятком в історії, тому що стражданням і смерті надається сакральний характер".

"Мучеництво жидів, таким чином, стає непорівнянним ні з яким іншим: завдяки своєму жертовному характеру воно включається в Божественний план як розп'яття Христа в християнській теології, знаменуючи собою початок нової епохи". За твердженням рабинів, державотворення Ізраїлю — це "відповідь Бога на голокост".

"Щоб дійсний мартиролог жидів не став "банальним", доводиться, — продовжує Р.Гароді, - не тільки відсувати на другий план всіх інших, включаючи 27 млн. загиблих совєтських громадян і 9 млн. німців, але й надавати реальним стражданням сакральний характер (під ім'ям «голокост»), відмовляючи в цьому всім іншим". Доводиться триматися за дуту цифру "6 мільйонів", хоча на меморіальній дошці на згадку загиблих в Освенцімі цифру "4 мільйони" жертв уже без особливого галасу замінили на один мільйон. Лише це зменшує горезвісні 6 мільйонів удвічі.

На думку Р.Гароді, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувачки краще, ніж міф. Насамперед, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людяності, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії безневинних жертв, у той час як мільйони померли зі зброєю в руках, у борні проти цього варварства".

Серед міфів XX століття, створених світовою закулісою, міф про "голокост", який наголошує, що начебто 6 мільйонів жидів були знищені в газових камерах під час Другої світової війни, впроваджується в масову свідомість із особливою наполегливістю. Його мета — представити справу таким чином, начебто саме жидівський народ є найбільш постраждалим, і тому інші народи зобов'язані відчувати провину, каятися і платити відшкодування. Врешті-решт міф про "голокост" є злочином перед християнством, перед людством, перед Україною і, нарешті, перед самим жидівським народом. Дійсно, творці цього міфу блюзнірські заявляють, що "голокост" є спростуванням Христа, тому що "скрути й страждання Христа непорівнянні" зі стражданнями жидів у Другій світовій війні. У такому випадку "Христос є неправдою, і не від нього прийде порятунок", а від іудейства, що завдяки "голокосту" стало немов би колективним месією.

Міф про "голокост" ображає людство, тому що зображає жидівський народ головною жертвою минулої війни, хоча насправді жиди постраждали не більше, а навіть менше багатьох інших народів, втягнутих у винищувальну війну. Людство заплатило за цю війну 55 мільйонів життів, у числі котрих справжня, а не міфічна частка жидівського народу становить не 6 мільйонів, а як показують розрахунки фахівців близько 500 тисяч чоловік. Це число дуже велике і викликає у нас глибоке співчуття.

Серед тих, хто на Заході розвінчує брехню "голокосту", є чимало жидів, котрі розуміють, що цей міф сварить їх з усім світом, прикладом чого є події на Близькому Сході. На хвилі міфу про "голокост" немов би в розплату за "особливі страждання жидівського народу" всупереч волі жителів Палестини незаконно виникла держава Ізраїль, яка стала постійним вогнищем напруженості й війни на Близькому Сході, і принесла страждання й загибель мільйонам арабів. В остаточному підсумку міф про "голокост" йде жидам не на користь і шкодить їм.

Передмова перекладача українського видання

Творці міфу про "голокост" зазвичай не згадують жертви українського народу. Втім, саме український, а не якийсь інший народ зазнав найбільших страждань під час Другої світової війни і заплатив за Перемогу найстрашнішу ціну — тому міф про "голокост" зневажає пам'ять мільйонів загиблих українців. Варто згадати, що на жодній сторінці "Енциклопедії голокосту" немає згадки про десятки мільйонів жертв геноциду українського народу, здійсненого під керівництвом жидівських вождів у перші два десятиліття після 1917 року.

І дотепер продовжуються підрахунки втрат серед військових і мирного населення в роки Другої світової війни 1939–1945 років. Втрати українців були колосальними. Історики стверджують, що загальні демографічні втрати України, включно з убитими, померлими в концтаборах та під час депортацій, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, — становлять не менше 14 млн. осіб. У своїх фронтових щоденниках відомий український кінематографіст і письменник О.Довженко писав про 13 мільйонів загиблих. Ця цифра зустрічається й у спогадах тодішнього першого секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова. У «Книзі пам’яті України», де зібрані дані про загиблих, йдеться про понад 10 мільйонів загиблих, з них 6 мільйонів — під час бойових дій. Ці втрати найбільші й не порівняні зі втратами інших країн і народів у Другій світовій війні. Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44 % від загальних людських втрат СРСР. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони осіб.

Сотні тисяч розстріляних під час репресій у передвоєнні роки та в перші місяці війни. Депортації до Сибіру, Казахстану, Далекого Сходу — це ще понад мільйон жителів УРСР, переважно із західних областей. Упродовж червня — листопаду 1941 р. Червона армія втратила близько 5 млн. воїнів, у полон потрапили 3,8 млн. солдат і офіцерів, серед яких 1,5 млн. становили українці. 2,4 мільйони остарбайтерів із 2,8 мільйонів радянських людей, загалом вивезених у нацистське рабство! За 1944–1953 роки в Галичині, на Волині й Рівненщині лише за офіційними даними було репресовано 500 тисяч осіб, із них заарештовано 134 тисяч, убито понад 153 тисяч, виселено за межі України 203 тисячі.

Україна, з огляду на її геополітичне розташування, стала епіцентром європейського театру воєнних дій у Другій світовій війні. На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено 16,5 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних закладів, 33 тисячі шкіл, вузів, технікумів та НДІ; а також понад 33 тисячі колгоспів, радгоспів, МТС. І все це зробили не тільки нацисти, а й совєтські війська під час відступу.

Втім, світове й українське жидівство намагається накинути на українців звинувачення у геноциді жидів. Президент центру «Голокост» М.Гефтер у книжці «Відлуння голокосту і російсько-жидівське питання» відверто пише, що відповідати за жидівський голокост мають не нацисти, а народи Росії та України. Є.Червоненко, перебуваючи в 2005 р. на посаді міністра транспорту, через відомчу прес-службу розповсюдив заяву в якій сказано, що «

Книгу Юрген  Граф Міф про голокост скачать бесплатно,

Другие произведения авторов/автора



Великая ложь XX века (с дополнительными иллюстрациями)
Миф о Холокосте
Миф о холокосте: правда о судьбе евреев во второй мировой войне
Великая ложь XX века
Крах мирового порядка
Top-10
авторов книг
А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я